Думки про поему

 

• Поет Є. Євтушенко вважає, що:

"Слово о полку Ігоревім" вище всіх інших літературних пам'яток свого століття не тільки згустками метафор, а й майже несхожими на слова кривавими згустками болю за загиблих, вихарківаемимі в степову траву з потрісканих від спраги губ невідомого нам автора ... Коли вірші пишуться з розрахунком на вічність , вони швидко вмирають. У "Слові" не було ніякого розрахунку на вічність, а саме спрага висловити біль землі зараз же, як можна скоріше, поки на ній ще не засохла кров, дати ще димлячої крові право мовлення. Без плачу Ярославни "Слово" не могло б існувати так само, як без Золотого слова Святослава, - і навіщо розбиратися, де тут "лірична лінія", де "громадянська", коли головне в тому, що все тут головне. 

Що про поему думаєш ти?...

Плач Ярославни

На Дунаї чути голос Ярославни, дружини князя Ігоря. Вона плаче— причитає не тільки за своїм чоловіком, але і за всіма воїнами, звертаючись з проханням про допомогу до Дніпра,—Словутича, до вітру, до сонця. 

Рано плаче вона в Путивлі на стіні, примовляючи: «О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти?.. Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?» 

Просить допомоги Ярославна у Дніпра—Словутича: «Прилелій, господине, мою ладу [чоловіка] мені, щоб я не слала йому сліз на море рано». 

Ярославна плаче в Путивлі, примовляючи: «Світлеє і трисвітлеє сонце! Всім тепле і красне єси! Чому, господине, простерло [ти] гарячі промені свої на лади воїв, в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою їм сайдаки стягло?» 

Ніби у відповідь на прохання Ярославни Бог вказав шлях Ігорю до втечі з полону «із землі Половецької на землю Руськую». Половчанин Овлур допоміг йому... «Загула земля [під копитами], зашуміла трава, вежі половецькі сколихнулися. А Ігор князь поскочив горностаєм в комишні і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком. І помчав до лугу Дінця, і полетів соколом під млою, забиваючи гусей і лебедів на сніданок, на обід і на вечерю». 
Які емоції охоплюють тебе читаючи ці рядки??? 

Слово о полку Ігоревім...

На перший погляд мені здається, що це казка, яка писалася для діток київського великого князя. Є тут і історичні персони - Ігор(Георгій чи Інгвар ?) Святославич, Ярослав, Мстислав Хоробрий, Роман Святославич Красний(червоний чи красивий?), Боян (скоріше це не ім`я, а назва пісняра чи поета), Редєдя (касозький богатир чи хан?). Не вірити в існування цих людей в мене немає підстав, але, які то були часи - 12, 11, а може 10 вік? Із всіх імен, які приведені вище, тільки для Ігора Святославича і Романа Святославича вжиті християнські імена, а у останніх ні, - чому? Ігор був сучасником автора Слова, а скоріше жив раніше. Виходить, що всі інші жили ще раніше. При цьому, мені здається, що ніхто з них не жив раніше автора твору більш ніж на 100 років. Тоді у них, окрім Редєді і Бояна, повинні бути християнські імена, які б додавались до слов`янських чи навпаки.                                                                                                    
         Християнство в Києві і в підлеглих йому землях було прийняте в 988 році(989 чи 990?), а події, які відбуваються в Слові історики відносять на кінець 12 ст., а це 200 років! Так чому ж у Ярослава та Мстислава не християнські імена? Може вони не були християнами, може автор забув про них чи не знав?