"Слово о полку Ігоревім" вище всіх інших літературних пам'яток свого століття не тільки згустками метафор, а й майже несхожими на слова кривавими згустками болю за загиблих, вихарківаемимі в степову траву з потрісканих від спраги губ невідомого нам автора ... Коли вірші пишуться з розрахунком на вічність , вони швидко вмирають. У "Слові" не було ніякого розрахунку на вічність, а саме спрага висловити біль землі зараз же, як можна скоріше, поки на ній ще не засохла кров, дати ще димлячої крові право мовлення. Без плачу Ярославни "Слово" не могло б існувати так само, як без Золотого слова Святослава, - і навіщо розбиратися, де тут "лірична лінія", де "громадянська", коли головне в тому, що все тут головне.
Що про поему думаєш ти?...
Немає коментарів:
Дописати коментар